На плоті через Тихий океан. Тур Хейєрдал - Дослідження ХХ століття <!--if(Історія пізнання Землі)-->- Історія пізнання Землі<!--endif--> - Каталог статей - Для географа
03.12.2016
Для географа
Головна | Каталог статей | Реєстрація | Вхід
Меню сайту
Категорії розділу
Стародавні вчені-географи та відкриття [4]
Географія Нового часу [4]
Дослідження ХХ століття [5]
Великі географічні відкриття [6]
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0



Головна » Статті » Історія пізнання Землі » Дослідження ХХ століття

На плоті через Тихий океан. Тур Хейєрдал

Тисячі кілометрів відділяють острови Самоа від Гавайських островів або від острова Паски, і тим не менше всюди жителі говорять на місцевих діалектах однієї і тієї ж мови. Звідки взялися жителі Полінезії? Загадка походження полінезійців породила багато різноманітних гіпотез.

Деякі учені відстоювали американське походження Полінезії. Ступінчасті піраміди і моноліти, величезні статуї острова Паски і Маркізьких островів вражаюче на­гадували такі ж піраміди і статуї, залишені в горах Тихоокеанського узбережжя древніми   жителями Перу.

Ця гіпотеза захопила молодого норвезького етнографа Тура Хейєрдала. Вивчаючи перекази і міфи Полінезії, Хейєрдал встано­вив, що всі поетичні легенди жителів ост­ровів присвячені богові і вождеві Тіки — синові Сонця, який колись приплив через океан з  гористої країни  на  Сході.

Хейєрдал зайнявся вивченням древньої куль­тури Південної Америки. Перуанські легенди го­ворили про народ білих богів, що прийшли, з півночі. Вони і створили в горах величезні кам'яні статуї. Згодом, після по­разки в битві з ін­ками на озері Тітікака, цей народ на чолі зі своїм вождем Кон-тіки (що означає «Сонце - Ті­ки») безслідно зник. Кон-тіки відвів своїх людей на захід через океан. Так говорили ле­генди...

Хейєрдал займався розкопками в Британ­ській Колумбії, вивчав малюнки на каменях в полінезійському стилі, коли німецькі фаши­сти вторглися в Норвегію. З сонячних бере­гів Тихого океану уче­ний-патріот відправився в Заполяр’я. Він став бійцем-парашути­стом, брав участь в боях на морських магістра­лях, що вели в Мур­манськ, і лише після того, як Норвегія була звільнена, Тур Хейєрдал  знову повернувся  до своїх досліджень.

Хейєрдал написав велику наукову працю, що доводить американське    походження Полінезії, але в ученому світі ніхто не звернув уваги на його   роботу. Чи можна серйозно  говорити про переселення індіанців на острови  Полінезії,  якщо  вони не  мали в своєму розпорядженні жодних судів, окрім примітивних плотів! Це було головне заперечення. 

І Хейєрдал прийняв несподіване рішення: він доведе, що на  перуанському  плоті можна перетнути Тихий океан.

Так виникла  думка про одну з цікавих наукових експедицій. Хейєрдал ретельно вивчив морські течії і вітри. Він прийшов до висновку, що Гумбольдтова (нині Перуанська), а потім Південна екваторіальна течії   обов'язково віднесуть пліт від берегів Америки до  Маркізьких островів або островів Туамоту. Молодий етнограф   розшукав записки перших європейців, що побували   на Тихоокеанському узбережжі. Там було немало малюнків і описів древніх індіанських плотів з бальзового дерева, яке володіє дуже високою міцністю і в той же час удвічі легше за пробку. Хейєрдал вирішив будувати пліт, точно дотримуючись древніх зразків: дев'ять товстих колод, зв'язаних вірьовками з рослинних волокон, чотирикутне вітрило, невелика бамбукова хатина – каюта і рульове весло на кормі – от і все.

  Вже сама підготовка експедиції вимагала немало сміливості, рішучості і витривалості від її учасників. Літак доставив їх до Кіто — столиці Еквадору, звідки вони відправилися в джунглі на пошуки бальзових дерев. Ні отруйні змії і скорпіони, ні небезпека нападу диких індіанців — мисливців за черепами, ні розливи тропічних річок не зупинили мандрівників. У гущавині екваторіального лісу Хейєрдал і його друзі знайшли те, що шукали.

І ось дорогоцінні колоди доставлені за течією  річок Паленкує  і  Ріо  Гуаяс в  порт Гуаякіль, а звідти у відправний пункт експедиції — Ліму. Тут, в бухті Кальяо, був побудований пліт — точна копія древніх перуанських суден. На відміну від індіанських мореплавців, учасники експедиції захопили з собою радіостанцію,   але чим могла б  вона допомогти мандрівникам,  загубленим в посеред Тихого океану, на  десятиметровому плоту, далеко від морських доріг?

28 квітня 1947 р. безліч людей зібралася роту  Кальяо,  аби провести  відважних дослідників.   Треба   сказати,   що  в успіх експедиції майже ніхто не вірив.   Їй передрікали неминучу   загибель. Але молоді мандрівники  незворушно робили свою справу. Вітер наповнив квадратний парус із зображенням бородатого  обличчя Кон-Тіки— легендарного мореплавця, який, за припущенням Хейєрдала, відкрив Полінезію близько 500 р. н.е. Його ім'я дали незвичайному судну.

І ось «Кон-тіки» виведений на буксирі у відкрите море. Попутний вітер підхопив пліт, і незабаром гори Перу сховалися за грядою хмар. Тепер уже неможливо було по­вернути назад. Пасат погнав пліт на північний захід. До вечора океан покрився ревучими хвилями. «Кон-тіки» легко підіймався на водяні го­ри, і, навіть якщо гребінь хвилі обрушувався на пліт, вода негайно  втікала в щілини між колодами, як крізь зуб­ці виделки.

Перші декілька діб екіпаж бо­ровся із стихією. Управління вітрилом і кермовим веслом вимагало ве­личезної напруги, але зате мандрівники переконалися в прекрасних мореплавних якостях плоту. Пройшов тиждень. Хвилі затихнули, і океан щедро розкривав свої таємниці перед сміливими дослідниками. Не проходило дня, аби їх не на­відали мешканці глибин океану. Сардини і золоті макрелі, жваві дельфіни і жирні тунці з'являлися біля самого плоту. Зграї летких риб пролітали над головою, і багато хто з них падав на пліт. А якось вночі хвиля закинула прямо в каюту рідку зміїну рибу, яку раніше нікому не доводилося бачити живою. Лише скелети подібних риб іноді виявляли на американському узбережжі.

Тур Хейєрдал і його друзі встано­вили, що дитинчата кальмарів, рятуючись від переслідування, виплигують з води і пролітають десятки метрів, плануючи в повітрі. Про це не підозрював до цих пір жоден зоолог.

Акули попа­дались щодня. Інколи вони просто кишіли довкола плоту. Поступово мореплавці при­викли до них і навіть навчилися витягувати цих страшних хижаків на палубу. Одного дня пліт наштовхнувся на ціле стадо китів. Морські велетні декілька годин миролюбно плавали довкола плоту, а потім сховалися в  безодні океану.

Сторінки суднового журналу «Кон-тіки» рясніють записами про зустрічі із загадковими морськими істотами, не відомими до цих пір. Гігантський скат, що лежав, як підводна скеля, біля поверхні океану, риби, що світяться і багато інших жителів океану, побачені з плоту, ніколи до цього не спостерігалися вченими на такій близькій відстані. Подібні зустрічі не завжди бували безпечні. Для того, щоб спостерігати за життям мешканців глибин, Ерік Хессельберг змайстрував з бамбука «во­долазну корзину». У ній можна було в спокійну погоду залишатися під во­дою, поки вистачало дихання. Цей нехитрий снаряд дозволив зробити багато цікавих   спостережень.

Йшли тижні. Вони були заповнені невпинною працею. Велися метеорологічні і гідрологічні дослідження.

На сорок п'ятий день плавання мандрівники знаходилися рівно на півдорозі до своєї мети — на   108° з. д.   Понад   дві тисячі миль відділяли  їх  від берегів Південної Америки, попереду було ще немало випробувань. Вже в  полінезійських водах на пліт одна за одною обрушилися три  гігантські хвилі, вочевидь викликані підводними землетрусами. «Кон Тіки» витримав і ці удари. А два дні опісля розігрався жорстокий шторм, що тривав декілька   діб.    Але   мандрівники навчилися   боротися   з   хвилями.

Люди виявилися сильнішими за океан.

30 липня на горизонті з’явилася земля. Це був острів Пукапука  - крайня точка архіпелагу Туамоту. Течія не дозволила плоту наблизитися до острова. Потім здався острів Ангатау, але і до нього не вдалося пристати.

7 серпня «Кон – Тіки» був викинутий прибоєм на кораловий риф, біля самого берега крихітного, незаселеного, зарослого пальмами острівця Рароїа. Це була перша тверда земля, на яку ступили шестеро мореплавців. Через декілька днів за екіпажем «Кон – Тіки» прийшла з острова Таїті французька шхуна «Тамара».

Так закінчилася ця чудова експедиція. Тур Хейєрдал міг розраховувати на увагу наукового світу.

Як сказав він сам, своєю подорожжю він довів лише високі мореплавні якості бальзових плотів. Питання про походження Полінезії як і раніше залишається відкритим.  Проте, подорож Туру Хейєрдала показала, що древні перуанці могли попасти на острови Полінезії.

4300 морських миль (близько 8000 км.) пропливли на плоту з дев'яти колод Тур Хейєрдал і його друзі. Ця відстань удвічі перевищує ту дорогу, що пройшов Колумб на своїх каравелах під час першої подорожі.

 

 У публікації використано матеріали Детской энциклопедии. Том І. Земля. – Москва, 1958 г.

 

Література з даної теми:

  Ємченко О. Океанські турне Хейєрдала // Ємченко О. Біографи голубої планети.- К., 1984.- С.151-157. [ст 26.8г Є 60]

       Сенкевич Ю. На "Ра" через Атлантику /Оформ. Н.Дроновой.- М.: Дет. лит., 1981.- 191 с.: фотоил. [ст 26.89(9) С 31]

       Хейердал Т. Мальдивская загадка: Новые археолог. приключения автора "Кон-тики" /Пер. Л.Жданова.- М.: Прогресс, 1988.- 224 с.: ил. [ст 26.89(5МАЛ) Х-35]

       Хейердал Т. Экспедиция "Кон-Тики". "Ра": Пер. с норв.- М.: Мысль, 1972.- 486 с.: ил.- (20 век. Путешествия. Открытия. Исследования). [ст 26.8г Х-35]

Категорія: Дослідження ХХ століття | Додав: kompas (10.06.2009)
Переглядів: 1822 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 4.7/3
Всього коментарів: 1
1  
воно мены дуже допомогло чудово

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Форма входу
Реклама
Нові файли
Фернан Магеллан
Паливна промисловість України
Металургія. Презентація з географії
Географія світового транспорту. Презентація
Зорі та сузір'я. Презентація
Наша кнопка
Для підготовки до уроків географії


Нові статті
Вересень
Фінляндія. Коротка географічна характеристика
Яким принтером надрукувати конспект уроку
Найвизначніший картограф епохи Великих географічних відкриттів
Геохронологічна таблиця