Основні події в історії поглиблення євроінтеграції
1951 - Паризький договір і створення Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС). 1957 - Римський договір і створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС) і Євратому. 1965 - договір про злиття, у результаті якого був створений єдиний Рада та єдина Комісія для трьох європейських співтовариств ЄОВС, ЄЕС і Євратому. 1973 - перше розширення ЄЕС (приєдналися Данія, Ірландія, Великобританія). 1978 - створення Європейської Валютної Системи. 1979 - перші всенародні вибори до Європейського парламенту. 1981 - друге розширення ЄЕС (приєдналася Греція). 1985 - підписання Шенгенської угоди. 1986 - третє розширення ЄЕС (приєдналися Іспанія і Португалія). 1986 - Єдиний європейський акт - перше істотне зміна установчих договорів ЄС. 1992 - Маастрихтський договір і створення на основі Європейського Економічного Співтовариства Європейського союзу. 1995 - четверте розширення (приєднання Австрії, Фінляндії та Швеції). 1999 - введення єдиної європейської валюти - євро (у готівковому обігу з 2002). 2004 - п'яте розширення (приєднання Чехії, Угорщини, Польщі, Словаччини, Словенії, Естонії, Латвії, Литви, Кіпру, Мальти). 2004 - підписання Конституції ЄС (в силу не вступила). 2007 - підписання Договору про реформування в Лісабоні. 2007 - шосте розширення ЄС (приєднання Болгарії та Румунії). Відзначається 50-річний ювілей створення ЄЕС. 19 листопада 2009 - обраний перший постійний голова Європейської ради. 1 грудня 2009 - вступ в силу Лісабонського договору, згідно з яким Євросоюз стає правосуб'єктності.
В даний час діють три угоди, які передбачають різну ступінь інтеграції всередині Євросоюзу: членство в ЄС, членство в зоні євро та участь в Шенгенській угоді. Членство в ЄС не обов'язково тягне за собою участь у Шенгенській угоді. Не всі країни-члени ЄС входять в зону євро. Приклади різного ступеня інтеграції:
Великобританія і Ірландія підписали Шенгенську угоду на умовах обмеженого членства. Великобританія також не вважала за потрібне вступати в зону євро. Данія і Швеція в ході референдумів також вирішили зберегти національні валюти. Норвегія, Ісландія та Швейцарія не є членами ЄС, однак входять до Шенгенської зони. Чорногорія і частково визнана Республіка Косово не є ні членами ЄС, ні учасниками Шенгенської угоди, ні членами зони євро, проте дана валюта є офіційним платіжним засобом в цих країнах.
