Практично неможливо точно визначити, коли
було складено першу географічну карту. Але відомо, що первісні люди за
багато тисяч років до нашої ери вже дуже добре знали і вміли
орієнтуватися в оточуючому їх світі, зображали місцевість на корі
дерева, піску, шкірі, бивні мамонта тощо. На цих картографічних
зображеннях позначалися місця стоянок, полювання, маршрути кочівель.
«Панове
імператори і королі, герцоги і маркізи... і всі решта! Якщо ви хочете
відчути розмаїття світу, тоді візьміть цю книжку і прочитайте її». Так
починається одна із найславетніших класичних книг епохи раннього
Відродження — «Опис світу» Марко Поло.
Розміри нашої планети цікавили багатьох вчених давнини.
Після Ератосфена радіус планети уточнювали Гіппарх (190 – 125 рр. до н. е.),
Посідоній (приблизно 135 – 51 рр. до н. е.) та інші. Середньоазійський вчений – енциклопедист Біруні (973 – 1048)
в 1029 – 1034 роках виміряв радіус Землі іншим способом.
Ератосфен ввів у вжиток термін "географія". Його найвідомішим досягненням у цій сфері став спосіб визначення розміру земної кулі, що грунтувався на одночасному вимірюванні висоти Сонця у момент літнього сонцестояння в двох містах, відстань між якими відома. Похибка в отриманих вченим розмірах Землі не перевищувала 5%.
