Розміри нашої планети цікавили багатьох вчених давнини.
Після Ератосфена радіус планети уточнювали Гіппарх (190 – 125 рр. до н. е.),
Посідоній (приблизно 135 – 51 рр. до н. е.) та інші.
Середньоазійський вчений – енциклопедист Абу Рейхан Мухаммед ібн Ахмед aль-Біруні (973 – 1048)
в 1029 – 1034 роках виміряв радіус Землі іншим способом. Він знайшов в Індії
велику гору, які здіймалася над рівниною. Точно визначив її висоту (h) і кут (а)
між горизонтальною лінією і дотичною лінією до горизонту. З утвореного
трикутника cosa = OD/H+OD, a OD = Hcos a/1-cos a, де OD – радіус Землі.
Кут а = 34´, а висота гори h = 625, 05 арабського ліктя (1 арабський лікоть –
це 49, 3 см).
З отриманих даних неважко підрахувати, що радіус Землі (OD) = 6288,5 км, тобто менший
за істинний на 1,4%.
Наукові праці Біруні охоплюють різні галузі знань:
астрономію та географію, математику і фізику, геологію та мінералогію, хімію і
ботаніку, історію та етнографію, філософію і філологію. Основні роботи (понад
40) присвячені математиці та астрономії, яка мала величезне практичне значення
для господарського життя Хорезма - для зрошувального землеробства і торгівлі.
Найважливішими завданнями астрономії були вдосконалення календаря і методів
орієнтування на Землі за небесними світилами. Необхідно було вміти як можна
більш точно визначати положення на небі Сонця, Місяця, зірок, а також виміряти
з найбільшою можливою точністю так звані основні астрономічні постійні - нахил
екліптіки до екватора, довжину сонячного і зоряного року та ін А це в свою
чергу вимагало розвитку математики, зокрема плоскої і сферичної тригонометрії,
з одного боку, та вдосконалення інструментів для точних спостережень, з іншого.
Результати та досягнення Біруні у всіх перерахованих областях залишалися
неперевершеними протягом декількох століть: